Судилися єврей та українець. Судді дали 15 років.

Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться даішник стоїть.
Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем.
Збив.
Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив.
Приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває.
Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсусу.
Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного.
Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НІ ? ? ! !

Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому, та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться.
А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли, то я в графі національність написав, що я yкраїнець.
Всі очі вилупили…а батько й каже:
-Гаваріш, что yкраінєц тєперь?
Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке, а на автобусе, как всє бaндеровци єздят. Понял?
А дідусь і собі:
-А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо?
А мати:
-Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,
а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо?
Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже:
-Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
-Я…я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу...

Украiнець пiд час снiданку (кава, круасани, хлiб, масло i джем) бачить москаля, який жуючи жвачу, сiда бiля нього.
Наш хлопець iгноруе його, але москаль все одно першим почина розмову.
Москаль: Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью?
Українець: Звiсно.
Москаль: (пiсля взриву великого пузиря) А мы нет. В России, мы только едим мякоть.
Корку мы собираем в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем.
Москаль задоволено посмiхаеться, в той час коли українець мовчки далi iсть свiй снiданок.
Москаль: Вы едите джем с хлебом?
Українець: Звiсно.
Москаль: (пропускаючи жвачку крiзь зуби) А мы нет.
В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру, семечки и качаны в специальный ящик,
перерабатываем, превращаем в джем и продаем Украине.
Украiнець мовчки ставить чашку з кавою на стiл: А ви сексом займаiтесь в своiй Росiї?
Москаль посмiхаючись: Конечно.
Укрaiнець: А що ви робите з презервативом пiсля використання?
Москаль: Выбрасываем, конечно.
Украiнець: А ми нi. В Украiнi, ми збираемо iх в спецiальну скриню, розплавляемо на жуйки продаемо в Росію!

Прийшов дід до священика на сповідь.
- Святий отець, грішний я!
- І в чому твій гріх, син мій?
- Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея.
- Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв його священик.
- Але я змушував його платити мені за постій, - додав дід.
- Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!
- Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання.
- Яке?
- Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?