Будучи курсантом військової кафедри проходив військовий збір в одній з часин. З нами курсантами-врєдітєлями, звичайно були наші полковники, як нас і ганяли.
одного хорошого дня сидимо ми ппід забором, типу отдихаємо, рядом наш полкан.... І тут через забор перелітає кульок, а черз мить на заборі появляється солдат із самоволки. Першк що він бачить то це нашого полкана...в його очах пронісся страх, і напвено все життя... за самоволку по голові не погладять.
Наш полковник теж переводитьпогляд, на солдата (він так і залишився вісіти на заборі) уважно дивиться, і каже "Ні@@z? це не наш" і розвертається.
Я більше ніде не бачив такої щасливої людини і такої швидкості з якою солдат біг по частині...