І,зрештою, про національну гідність. Погодьмося, що написи „Геть мо?калів!”, окремі публікації в „патріотичній” пресі чи популяризація книжки П. Штепи „Московство” не додають духу нашій найбільшій меншині. Знищення пам’ятника А. Пушкіну на фасаді Російського товариства у Львові виходить за рамки опереткової провокації, як і посуттєве незасудження цієї акції з боку місцевої влади, політикуму та преси – за рамки коректного об’єктивізму...

Колись, на початку 90-х років минулого століття, навіть вітчизняні історики — йдеться про справжніх спеціалістів-дослідників — взагалі вважали нижчим за свою професійну гідність полемізувати з авторами подібних творів. Потім, побачивши, що наслідками появи в Україні таких збірок міфів стають криваві зіткнення серед людей на вулицях, деякі вчені мужі все ж таки почали сперечатися з горе-істориками. На жаль, це не зробило ситуацію набагато кращою. Це видно по шкільних та вузівських підручниках...

Пятое Так брехня розповсюджується по всій країні.
Однією з таких книжок є твір П.Штепи «Московство», виданий у Торонто ще 1968 року, передрукований 1997 року у Дрогобичі, а зараз вже розміщений у «Інтернеті». За вже знайомою традицією видань такого типу, в анотації вказано: «Автор з позицій патріота України всебічно розглядає історичне підґрунтя визвольних змагань...» і т.ін. Буцімто, брехня і є «патріотичною позицією»!

Первое курсы украинского языка.. по поводу украинского языка до сих пор идут споры.. как будет правильно а как нет.. и заметь себе среди солидных ученных.. на основе чего будем учить..Второе если русский язык станет вторым державным.. не надо будет тратить колосальные деньги и ни кто не пострадает.. Третье о каких шагах назад ты говоришь и о каких десятилетиях что Украина себе не может позволить.. Четвертое я хорошо знаю украинский язык.. поэтому не пострадаю..

До речі, дарма була проігнорована пропозиція вельмишановної Лілі щодо прочитання книги П.Штепи "Московство". Запевняю, це не патріотична брошурка, а дуже серйозний твір, де викладені свідчення сучасників найвідоміших історичних осіб Росії та України про їхні звички, характери, оточення тощо, звертаючись до ІСТОРИЧНИХ ДОКУМЕНТІВ (список літератури десь біля 700 джерел). Судячи з усього (я на це сподіваюся), Н-004 - освічена людина. Тому раджу хоча б проглянути книжицю. Для загального розвитку.

До речі, я запевняю, що через два-три десятиліття хоча б у Києві мовна ситуація набуде діаметрально протилежного стану. А такі як Н-004, залишаться, адже у всі часи були люди, які з чимось не згодні. Просто у радянські часи вони або мовчали, або "помирали", або здійснювали вояж до Сибіру, а зараз кожен говорить що забажає. Одначе це дуже добре, бо "критики-наші друзі; вони вказують нам на наші помилки" (Б.Франклін). P.S. Це був невеличкий ліричний відступ від теми.

Приблизно 5 років тому я приїхав до столиці з одного із південних міст, де, не секрет, до певного часу майже всі школи були російськими. І, чесно кажучи, мені й досі оромно за те відношення, яке свого часу мені привили "любі вчителі" до української мови. Але ніколи у мене не було ненависті чи неприязні до російської мови та культури - в жодному разі! Просто, знаючи історію Росії та особливо України, розумієш, що такого шику, як крок назад на кілька десятиліть, Укаїна не може собі дозволити.

...зробиш, саме воно не відбудеться. Треба просто вивчити мову. І все. Наступне: якщо подобається спілкуватися російською - будь ласка! Ніхто не забороняє. Спілкуйся якою хочеш, адже це зазначено в Конституції. Теза про те, що в Києві всі спілкуються або російською, або суржиком, звичайно гіперболізована. Однак я просто не можу не погодитися із тим, що БІЛЬШІСТЬ людей у Києві розмовляють мовою північно-східних сусідів. Хоча б тому, що й сам, на жаль, з дитинства нею не лише мовлю, а й думаю.

По-перше, з приводу "я не услышал ни одного разумного предложения". можливо, ви неуважно читали, але я із самого початку запропонував, на мій погляд, найліпше рішення: створити курси української мови, обовязкові для проходження. Людина повинна знати державну мову, а не плакатися, що, мовляв: "я не могу ни в одном гос. учереждении ничего сделать, так как меня, бедного, заставляют писать на языке, которого я не знаю". В цій справі, як і в інших- допоки не підірвеш, вибачаюсь, дупу і чогось не...

Ну и скажите мне патриоты.. если людям нравится общатся на русском языке.. зачем из лишать этого права.. ради амбиций некоторых политиков.. которые на этом делают свое имя.. вместо того чтобы действительно развивать культуру и экономику.. Еще раз повторяю.. Развивайте язык.. пишите книги, стихи, песни.. что бы народ захотел говорит на этом языке.. а не устраивайте пропагандиские акции.. а то я думаю.. что с такими настроениями.. некоторые скоро начнут палить книги.. русских писателей